Бажання – це тисячі можливостей, а небажання – тисячі відмовок
бажання - це тисячі можливостей, небажання - це тисячі причин

Кажуть, бажання – це тисячі можливостей, а небажання – тисячі відмовок – згодні? Розкажу Вам історію, яка нещодавно зі мною сталася. Прийшла знайома, і розповідає – я доходжую свій абонемент, а потім вже відновлю заняття в жовтні (на дворі травень – прим. авт.). Питаюся – «а чому так?» В людей різні причину бувають – від найбанальніших, до вселенського масштабу. І от вона мені розповідає, що часу зовсім немає – то свята, то аналізи, то час витрачаєш на 15-хвилинне добирання до клубу, то родичі хворіють, коротше кажучи  –  клопотів стільки, що жити не можливо, а тут ще той клятий фітнес… Питаю – «може не подобається, чи заняття не підходять» – «ой ні-ні, все просто супер, і хочу ходити, але на жаль не можу знайти часу».

Я про себе посміхнулася, адже згадала саму себе, та що тут говорити, напевно багато людей впізнають себе в цій ситуації. Ніби все добре, ніби ти розумієш, що це просто супер-мега-пупер займатися фітнесом, що тіло зовсім себе по-інакшому почуває, а розум очищається від непотрібних думок, з кожним днем ми стаємо все здоровішими і сильнішими не тільки фізично, але й морально (хоч оздоровчий фітнес це не є професійний спорт, але ми ж і не професійні спортсмени, і для нас це той самий виклик, що й для професіоналів професійне тренування).

Все набагато простіше. Як казали мудрі люди – було б бажання, все решта – пусті відмовки. І що найцікавіше, ми придумуємо їх не для когось, а для самого себе, і інколи свято віримо в них, адже щоб переконати іншого, треба самому вірити в те) А все через нашу нескінченну лінь і неорганізованість. В добі 24 години, 1440 хвилин, в тижні цілих 10080 хвилин, і ми не можемо знайти хоча б якихось 120 хвилин в тиждень щоб позайматися? Звучить нереально, і насправді, так воно і є. Там 5 хвилин зайвих полежати, там 15 хвилин подивитися телевізор, а ще треба час, щоб себе пожаліти, а з подругою хвилин 20 по телефону поговорити про погоду? Насправді, час завжди можна найти, якщо ставити правильні пріоритети. Є жінки (сама знаю таких) і дітей (а хтось і дітей, і онуків) встигають виховувати (і не одного), і при цьому працювати, і після роботи на гуртки дітей водити, і їсти варити, і прибирати, і на манікюр встигають, і на базар, і на шашлики з друзями їздять, і ще знаходять час для фітнесу. Я вклоняюся перед такими жінками. І сама прагну бути такою, хоч, чесно кажучи, не завжди все виходить. Але я маю бажання, а це найголовніше. Просто не всі мають бажання… Адже наскільки простіше сказати – в мене зовсім немає часу…